А  чи можливо забути біль, нехай навіть не фізичний? Можливо. А скільки такого болю принесла нам країна-агресорка? Чимало. Але ж ми навчились кожного разу збирати себе по шматочках, крокуючи далі, зробивши вигляд, що звикли. Якщо б нас попросили пригадати всі моменти, коли _росія вбивала, знищувала, руйнувала чи грабувала, ми б навряд чи все перелічили. На жаль, наш мозок має властивість забувати. Але є речі, які ми просто не маємо морального права забути…

Гул машин, переповнені вулиці, корки, які постійно виснажують мешканців сучасного міста – все це йде як не дуже приємний бонус до бажання жити в мегаполісі, який водночас дає перспективи, але й безупинно краде твій життєвий ресурс. А чи не виникало у вас бажання знайти свою ту саму місцину, подалі від шумного міста й відчути життя так, як воно відчувалось нашими предками? Це ж наче приїхати на канікули до бабусі в село, яке колись здавалось місцем спокою й теплоти.