Ірина Рачковська-Баковецька героїня цієї історії вважає: «Ми творимо свою культуру в умовах, яке диктує нам життя. Культура, цінності, традиції - це те, що кожен з нас бере із собою тоді, коли несила нести навіть тривожну валізу, коли потрібно втікати у тому, в чому був, коли немає можливості спланувати маршрут і скласти перелік необхідного... Бо все можна почати спочатку. Бо кожному українцю можна буде почати спочатку свої міста і життя. Але ж українцями ми залишаємося тільки при умові, що є носіями своєї самобутньої культури, а не через те, що живемо в Харкові, Маріуполі чи Рівному. Бо ж просто перебувати на території певної держави можуть і окупанти, колаборанти, зрадники... Саме наша українська культура ідентифікує нас у світі, як народність, націю, етнос...».

Хтось невпинно бложить про косметику, стилі одягу, правильне харчування, легке вивчення англійської, усілякі подорожі, отримуючи мільйони переглядів. Хтось пише і видає книгу за книгою про порятунок від ПТСР, надсучасний менеджмент, енну кількість причин, чому діти не слухають батьків, потрапляючи в саму серцевину ринкової кон’юнктури, справедливо отримуючи добрі гонорари, і це правильно. Це цілком зрозуміло з точки зору швидкої і бажаної відповіді на суспільний запит. Але є хтось, хто точно про ринкову кон’юнктуру не подумав, бо був зайнятий іншими думками – як вберегти ДНК нації. Хтось знайшов вихід для такого збереження у тому, щоб підготувати і видати книгу про традицію рівненського писанкарства, а отримав бестселер. Нехай регіонального значення – але книгу, яку на Рівненщині вдячні читачі розкуповують, як пиріжки. Чому?